Главная страница
 УГЛ
 Чемпионат Украины
 Сборная Украины
 Еврокубки
 Зарубежный гандбол
 Клубы
 Фото и видео
 Статистика и аналитика
 Тренерская академия
 Блоги
 Ссылки

Галерея

Украина - Польша. Квалификация ЧЕ 2014


Турнирная таблица Суперлиги
Клуб И О
1 Мотор 16 32
2 ZTR 16 24
3 Донбасс 16 24
4 Одесса 16 16
5 ЗТР - Буревестник 14 9
6 СКА-Львов 15 8
7 Портовик 15 7
8 ЦСКА 14 2


 
Чемпионат Европы-2012 среди мужских сборных
ЕГФ - YouTube
ЕГФ - Телевидение
Европейская гандбольная федерация
ЕГФ - Лига Чемпионов
ЕГФ - Еврокубки
Союз гандболистов России
Белорусская федерация гандбола
Асоциация Пляжного Гандбола Украины

Главная страница - Чемпионат Украины - Іван Фучеджи: «З цього шляху «Донбас» сходити не збирається»

Іван Фучеджи: «З цього шляху «Донбас» сходити не збирається»10.04.2020 11:05

     

З усіх головних тренерів, що працюють зараз у чоловічій Суперлізі, лише два наставники приводили свої команди до золотих медалей чемпіонату - Олег Сич у «Портовику» та Іван Фучеджи у «Шахтарі». Причому Фучеджи здобував титули тричі – у 1996-му, 1997-му та 2002-м роках, а в 1996-му виводив донеччан до фіналу Кубка ЄГФ. Команду Іван Іванович очолює з 1983 року, коли вона ще називалось «Спартаком». Після окупації Донецька та переїзду клубу в Маріуполь клуб був перейменований на «Донбас», повернувся до Суперліги і завоював бронзу у сезоні 2017/2018.

У поточному сезоні команда Фучеджи знову близька до подіуму. Може бути навіть срібло, що стало б найкращим результатом за 16 років.

Чи потрібно відновлювати гандбольний сезон в Україні, що був перерваний через коронавірус, чи залишається стабільним фінансовий стан «Донбасу», яким може бути майбутнє клубу, і які зміни можуть посилити вітчизняний гандбол – від дитячих шкіл і до команд майстрів – своїми думками на ці теми Іван Фучеджи поділився у великому коментарі сайту Федерації гандболу України.

Іван Фучеджи, головний тренер «Донбасу»: «Хочемо срібних медалей, але у ЗТР ще є порох»

«Поки сезон не завершився, оцінити його важко. У нас стабілізувався склад і наша мета покращувати гру від матчу до матчу.  Звичайно, ми хочемо завоювати срібло. Але розуміємо, що незважаючи на фінансові проблеми ЗТР, у них є ще чимало пороху. Дуже непогано себе показує «Одеса». І ще невідомо за якою формулою завершиться чемпіонат».

«Завершити сезон зараз – це нецікаво»

«Зараз хлопці тренуються у дистанційному режимі, підтримують себе у тонусі. Сподіваємось, карантин завершиться і ми зможемо дограти чемпіонат, є ще Фінал чотирьох Кубка. Лунали пропозиції завершити сезон вже зараз. Але це якось нецікаво. Хочеться, щоб була хоча б фінальна стадія, плей-офф. Все в руках Федерації та Міністерства: вони проводять чемпіонат, вони також відповідальну за збірну, у якої ще будуть матчі кваліфікації. Нам хочеться завершити чемпіонат, щоб команди посіли місця згідно свого рівня. У нас є звіт перед нашим ШВСМ, перед спонсорами, перед Управлінням фізичної культури та спорту Донецької обладміністрації. Є, звісно, бажання якнайшивдше повернутись на майданчик, побачити хлопців, побачити інші команди».

Про фінансування команди

«Нам допомагають обласне спортивне управління, ШВСМ і «Донбасенерго». Хлопці отримали зарплату  за березень. На жаль, не було премій, але премії нараховуються за перемоги, а матчів у нас не було. Загалом, керівники підтримують обласний спорт і зокрема гандбол. Наш вид зробив чимало добрих справ і для Донбасу і для України: ми були чемпіонами та призерами України, грали у фіналі Кубка Європи. І далі будемо продовжувати витупати».

Про можливість переїзду до Миколаївки Донецької області

«Донбасенерго» має проект будівництва у Миколаївці стандартного ігрового залу. У них хороша мотивація і ми постійно підтримуємо зв`язок: вони від початку цікавились стандартами гандбольного майданчика. Також планується зведення трибун, якщо не помиляюсь, більш ніж на тисячу місць. Із появою такої зали ми будемо відразу створювати в місті гандбольну школу. У Миколаївці вже є хороший спортивний комплекс, готель, басейн. Якщо буде ще й ігрова зала, то, однозначно, постане питання, щоб «Донбас» грав у Миколаївці. Також там поряд є потужні міста  - Славянськ, Костянтинівка, Дружківка, поряд - Святогірськ. Отже, ми маємо надії на розвиток. Хоча і зараз, граючи у Запоріжжі, ми гідно прославляємо рідний регіон». 

Про склад «Донбасу»

«Ми не проти на наступний сезон зберегти цей склад і посилити його. Хотілося б побачити і перспективну молодь, і вже готових майстрів. Це вже будемо вирішувати із керівництвом виходячи з наших фінансових можливостей».   

Про відродження клубу у 2014 році

«У 2014-му році ми уїхали з Донецька, адже не сприймали те, що там відбувається. Клуб виїхав на більш надійну територію - яка контролюється Україною. Першою нашою точкою в той час був Маріуполь, але практика показала, що для відновлення команди це була не найкраща позиція, адже більшість гравців у нас мають запорізьку прописку, та інших міст. Зараз свої домашні матчі проводимо у Запоріжжі.Донецька обласна державна адміністрація дуже допомогла нам із спонсором – «Донбасенерго», у нас з’явились фінансові можливості. Поступово ми налагодили процес і з цього шляху, гадаю, більше сходити не будемо».

Про роботу гандбольних шкіл у Донецькій області

«Декілька хороших шкіл залишились на тій території – Донецьк, Харцизьк, Горловка. Але маємо зараз дуже достойну гандбольну школу в Маріуполі, де працюють три тренери. Також працює гандбольне відділення у Краматорську. Для розвитку на цей момент нам достатньо. Але є прагнення перейти на більш серйозний рівень підготовки».

Про необхідність розвитку клубної піраміди

«Сьогодні «Донбас» намагається бути на плаву і ще показувати результат. Але тільки прийде мир, ми будемо працювати дещо інакше. Необхідна піраміда: спортивна школа – ШВСМ – команда майстрів. Це є аксіомою та формула перемоги. Той же «Мотор», має хороший бюджет і запрошує класних гравців, але при цьому клуб займається гандбольними школами свого міста, має команду резервістів. Таку ж піраміду мав ЗТР. Аналогічний підхід в Одесі, де варто відзначити роботу Сергія Гриневецького (керівник Федерації гандболу Одеської області). Таким же центом є Київ. У них гірше із бюджетом, але там дуже потужний інтернат і відмінні тренери. Мені подобається  гандбольний центр Львів, де є дуже кваліфіковані тренери - Віктор Кужава, Валерій Мельник. Ще один потужний гандбольний осередок – Южне. У них є своя база, є тренери – Олег Сич, Сергій Гордієнко. Буде добре, якщо до цього списку додадуться й інші регіони, ведеться робота в Ужгороді, Сумах. Хочеться щоб, гандбол почувався більш впевнено, адже у нас сильні традиції».

Про забезпечення клубів

«Якщо команди Суперліги досягнуть рівня зарплат гравців у півтори - дві тисячі доларів, 80 відсотків гандболістів не тікатимуть відразу, а уїдуть лише тоді, коли стануть майстрами. І поїдуть в хороші ліги. Поки ж молоді хлопці квапляться, хочуть заробити, їдуть у ненайкращі чемпіонати, де їхня майстерність не досягає того рівня, щоб забезпечити збірній місце у топ-12 на європейській арені. Мені боляче, що у Львова, Южного, Києва бюджеті справи не найкращим чином. Якби 5-6 клубів отримали б гідне фінансування, була б більша конкуренція і не було б посилань, що у нас слабкий чемпіонат. Хоча я і зараз із цим не погоджуюсь: у нас нормальна першість».

Погляд на необхідні зміни у роботі з дитячо-юнацькими командами в Україні

«У нас є хороший резерв. В Запоріжжі я бачу матчі Дитячої ліги: помітно, що в Україні ведеться робота. До того ж Федерація зараз активно впроваджує міні-гандбол для дітей. Але, на мій погляд, наші гандбольні школи занадто довго відходять від підходів радянських часів. Тоді головним було, щоб дитина не вешталась на вулиці, щоб в ДЮСШ були повні групи, а що вийде з дітей – не так важливо, тому була втрата якості. З 10 чоловік пробивався один. Основною темою була національна збірна – це 20 чоловік на всю країну і всі школи працювали на ці 20 чоловік. Хоча звісно були тренери-ентузіасти, які працювали з дітьми професіонально. Балкани давно перейшло на високопрофесіональну роботу в дитячих школах. Дуже далеко пішли французи. Україна також має зрозуміти свою нішу і йти вгору. Не потрібно згадувати, що було колись. Це вже не має значення. За час навчання діти мають засвоїти всю програму відповідно до світових стандартів. У нас в цьому плані все відбувається стихійно, а не програмно. Так, ідуть пошуки, ми те ж аналізуємо, чому ми відстаємо від конкурентів. У методично-програмному забезпеченні потрібна централізація для підготовки майбутніх зірок. Від головного тренера клуба мають відходити всі програми для роботи шкіл. Від головного тренера національної збірної мають іти програми для молодіжних та юнацьких збірних. А молодіжна та юнацькі збірні мають охоплювати всі спортивні школи. У гравців національної збірної подекуди можна побачити помилки через те, що не було засвоєно ще в школі. Я часто бачу тренування дітей - вони такі ж, як у команд майстрів. В основному іде робота на тренінг, часто – на кондиції. Але де навчання? Як правильно зробити три кроки, як тримати руку, як кинути з опори, якою має бути передачі тощо. Для всього цього потрібна увага. Потрібно на 20-30 хвилин зуміти дитину зацікавити навчанням, а потім, звісно, - рухливі ігри, стрибки і все чого хочу діти. Якщо працювати так, то поступово – у 9-10 класах – дитина зрозуміє, чому від неї все це вимагалось. Молодий гравець почуватиметься вільним – у нього вже немає проблем із трьома кроками, він знає, як добре відкрити плече, як стрибати з кута, що робити лінійному тощо.

Потрібно зуміти скласти таку нормальну методику, щоб виходив сильний резерв і радував успіхами».

Федерація гандболу України 


  ||
О сайте
Контактная информация
Вход